Жінка у сучасному суспільстві. Яка вона насправді?
Вольова та безжалісна стерва, сіра мишка, яка слухняно чекає додому з тарілкою
борщу чи просто гарно намальована лялька?
Відповідь нам дають художники на виставці TOY
STORY в Mystetska Zbirka Art Gallery. Вони розглядають іграшку в різних
аспектах, надаючи особливого значення ляльці та її ролі у формуванні ґендерної
ідентифікації жінки.
Загалом у виставці взяли
участь 22 митці, з яких 3 – це чоловіки. Усі вони показують своє бачення жінки
через призму іграшки, розповідають власну історію, проте наголошують, що в кожній картині чи
експозиції відвідувачі виставки мають віднайти щось особисте, поглянути під
іншим кутом зору та проникнути всередину, знайти свою істину.
Особливу увагу, як на мене, привертає
експозиція з боксами, над якою працювали 9 українських авторів. 41 бокс з
іграшками, кожен з яких – окрема історія, це міні-життя, що концентровано
звучить із кожного кута маленьких кімнат. Там є історії про самотність, є
історії жахів, є історії про кохання і про життя в клітці. Усі вони складені у
вигляді іграшкового вівтаря, ніби життя, яке ми розплановуємо ще з маленьких
років, ще з раннього дитинства, а потім граємося власною долею.
При цьому демонстровані
історії, не дивлячись на індивідуальне бачення, протиріччя сюжетів і
розбіжність форм не виключають, а доповнюють одна одну. Емоційна атмосфера
виставки дає можливість не тільки осмислити, але і відчути образи (а деколи й
почути власну розповідь).
Напевно, найбільш феєричними
були бокси Ксенії Платонової:
Перша історія – персонаж з
дитячої кімнати. Пошматований ведмідь в руках, обрізане волосся, чоловічі
голови в шафі – з нею точно щось трапилось. Це якась потойбічна дівчина і
надзвичайно самотня. Єдине, що точно можу стверджувати – вона зробила щось моторошне.
Історія номер 2 – «Країна мрій»
(як я її найменувала). Чоловік середніх літ ніжно обіймає іграшкового зайця. Ця
історія про небажання дорослішати, про неможливість повернутися туди, де колись
був щасливий.
Третя історія – «Він і вона».
На відміну від попередніх, цей бокс не сірий і трохи понурий, а виділений яскраво
червоними шторами. Ця історія про стосунки, про бажання утримати за всяку ціну.
Понівечений партнер в подарунковій коробці, якому тепер завжди потрібна її
допомога, її любов. Ця коробка має неоднозначне розуміння: вона може бути
люлькою, а може бути й труною, але й символ власне подарунку –
довгоочікуваного, бажаного, проте тепер непотрібного. Жінка тут виглядає
якимось монстром, хоча таким насправді не є. Ця історія про несвободу, про
страх і про хворобливе бажання любити.
Ксенія Платонова: «Як би трагічно не виглядали персонажі в моїх боксах,
глядач повинен пам'ятати, що це всього лише гра».
Важливим є те, що на
задньому фоні боксів ми бачимо ніби передісторію кожного невідомого нам
персонажу. Решту повинні додумати самі. Я поділилася своїми трактуваннями лише
3 історій з 41, тому решта за Вами.
Виставка досліджує поняття
іграшки та її різні значення, розповідає про місце жінки в сучасному
суспільстві, а разом із тим і про соціальну гру та життя за дитячим сценарієм.
Прекрасна половина людства?
То яка ж ти насправді? Кожна жінка сама приймає для себе це рішення. Хтось стає
гарною лялькою, хтось маріонеткою, хтось заплутується у власній вигаданій грі,
а хтось приймає рішення взяти на себе відповідальність за власне життя і почати
жити не по сценарію.
